Як спроектувати дренажну систему?

Як спроектувати дренажну систему?

Неправильний пристрій водовідведення на практиці може призвести до неприємних наслідків: затоплення ділянки, псування насаджень, плитки, бруківки та ландшафтних композицій. Помилки в проекті дренажної системи, які зазвичай з'являються ще на стадії планування, в основному виникають через те, що недостатньо ретельно був проаналізований водний баланс ділянки, його гідрогеологічний стан, супутні природні та техногенні умови. Нижче розглянуті найпоширеніші похибки пристрою водовідведення, які перешкоджають ефективному функціонуванню дренажу на конкретній ділянці.

Помилка 1. Неправильне визначення джерела затоплення ділянки.

Розумно спроектована дренажна система успішно справляється з періодичними загрозами затоплення ділянки через безперервні дощі або танення снігу. Однак є й інші можливі джерела надмірного зволоження ґрунту — високий рівень ґрунтових вод, неправильно працююча зрошувальна система, несправність підземного трубопроводу. Своєчасне з'ясування та усунення подібних фактів може призвести до економії ресурсів через те, що будівництво водовідведення на даній ділянці стане необов'язковим. Якщо ж усунути ці причини неможливо, у проект дренажної системи підвищення її ефективності слід закласти відповідні розрахунки.

Помилка 2. Переоцінка впливу складу ґрунту та його здатності пропускати воду.

Власники земельних ділянок з високим вмістом піску часом відмовляються від монтажу системи водовідведення, керуючись тим, що особливості даного ґрунту гарантують достатнє поглинання надмірної вологи. При цьому вони не враховують, що пісок з такою ж легкістю може пропускати на поверхню ґрунтові води, що залягають вище, ніж 1.5-2 метри під рівнем ґрунту. Природний дренаж може ефективно здійснюватися лише на ділянках з більш глибоким розташуванням підземних вод, якщо цьому не перешкоджають надмірна велика кількість опадів, характерна для даної території, або несприятливий рельєф поверхні. В інших випадках потрібен монтаж водовідведення, який покращить структуру та стан ґрунту та підвищить його родючість.

Навпаки, власники глинистих ділянок іноді не бачать сенсу у влаштуванні дренажної системи, перебільшуючи нездатність даного ґрунту пропускати воду. Насправді, глина у складі ґрунту не обов'язково означає постійну вогкість на ділянці та відсутність можливості це виправити. Осушення території може бути досягнуто як методом поверхневих робіт (перекопування з піском, гіпсом або компостом, покриття бруківкою), так і встановлення водовідвідних труб з геотканини.

Помилка 3. Відмова від дренажної системи при передбачуваній захищеності від вологи підвальних приміщень

Частина власників відмовляється від дренажу грунту, покладаючись на те, що підтоплення для цокольного або підвального приміщення їх будинку не становить небезпеки. Основою для такої впевненості може бути висока гідроізоляція підвалу, розташування будови на височині, ефективна зливова каналізація.

Насправді жодна з цих, безумовно, необхідних заходів не замінює дренажну систему, але варта спільного з нею функціонування. Гідроізоляція підвального приміщення оберігає його від проникнення капілярної та пароподібної вологи, тоді як дренаж перешкоджає попаданню туди гравітаційної рідини. Перепад висот не гарантує захист нижнього рівня будівлі від підтоплення його ґрунтовими водами, осушити які до необхідної норми покликаний дренаж ділянки. Зливова каналізація також допоможе видалити з території надмірну поверхневу вологу, але безсила перед підземними водами, відрегулювати рівень яких у ґрунті можливо лише з використанням дренажних труб.

Помилка 4. Незалежне проектування дренажної системи від ландшафтного дизайну та призначення ділянки

Роботи з благоустрою ділянки (спорудження архітектурних форм, декоративних пагорбів, водойм, опорних стін) можуть суттєво змінити його водний баланс, знизити ефективність реалізованої раніше системи водовідведення або повністю порушити її функціонування. Навпаки, облік планованих ландшафтних перетворень та

елементів благоустрою дасть можливість більш раціонально спроектувати дренажну систему та зменшити обсяг робіт (а отже, коштів та часу) на її прокладання.

Перед монтажем системи водовідведення важливо передбачити і породи рослин, які виростатимуть на ділянці. Різні види мають неоднакову потребу у зволоженості своєї кореневої системи, тому цілком можливо, що сусідство на присадибній ділянці різноманітних рослин вимагатиме реалізації нерівномірного рівня осушення ґрунту за рахунок особливостей проектування дренажної системи.

Індивідуального підходу до дренажу вимагає і функціональне призначення ділянки: плодовий сад, прибудинкова та лісопаркова територія, спортивний майданчик, квітник, зона відпочинку. Розташовані на них об'єкти та рослини можуть пред'являти свої вимоги до норми осушення ґрунту, так і до розміщення дренажних труб або канав.

Помилка 5. Неправильний вибір дренажної системи.

У випадку практична реалізація системи водовідведення передбачає вибір між відкритим і закритим типами дренажу ділянки.

Відкритий дренаж є мережею каналів, що видаляють зайву воду, які мають вільний стік і розташовуються на поверхні землі або засипаються гравієм і маскуються дерном або бруківкою. Відкритий стік здатний швидше транспортувати воду, і має естетичний вигляд, дренажні решітки не дозволяють засмічувати лотки, а пісковловлювачі дозволяють швидко очищати їх. Перевагами відкритого дренажу є його економічність та можливість безпосереднього доступу для огляду каналу.

Більш дорогим способом дренажу є пристрій розземленої підземної мережі труб, розташованих на оптимальній, попередньо розрахованій глибині. В цьому випадку можливість засмічення стоку значно знижується. Існує безліч різновидів закритого дренажу, з яких потрібно вибрати найбільш підходящу для потреб та особливостей конкретної ділянки. Дуже важливо, провівши геодезичні розвідки, правильно визначити необхідну глибину прокладання дренажних труб, яка дозволить досягти необхідної норми осушення ґрунту.

Враховуючи всі вищенаведені нюанси, можна спроектувати таку дренажну систему, яка оптимально підходитиме під ландшафтні особливості ділянки та її потребу у водовідведенні. Це дозволить заощадити кошти в тому випадку, якщо достатньо застосування звичайних прийомів осушення ґрунту, або, навпаки, змусить закласти в проект посилені заходи щодо дренажу території за підвищеної небезпеки підтоплення ділянки або будинку через різні фактори. Увага до кожного з цих пунктів запобігатиме можливості необґрунтованої відмови від дренажної системи або монтажу неефективного водовідведення, який не зможе впоратися з перезволоженістю ґрунту у відповідальний момент.